Литератор

    Поздравляем!

    Поэтесса Алла Ковалишина, наша коллега по Конгрессу литераторов Украины, удостоена награды — престижной международной литературной премии имени классика украинской литературы Пантейлемона Кулиша.
    Награда — двойная: «Диплом лауреата Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2020 рік Міжнародної літературно-мистецької Академії України» («за значну творчу діяльність»), к которому прилагается медаль с изображением классика.Собственно говоря, это не первая (и, верим, не последняя) престижная литературная награда Аллы Ковалишиной. За её плечами участие и победы во многих международных конкурсах, включая победу в знаковом для Конгресса литераторов конкурсе «Каплантида», посвящённом светлой памяти Юрия Каплана, создателя союза литераторов Украины.
    Официальное объявление жюри состоится в начале 2021 года, но сама Ковалишина уже получила и диплом, и медаль.
    Алла Ковалишина — тонкий и чуткий лирик, человек, как принято говорить, трудной судьбы, но тем острее воспринимает она красоту мира и его настроения и переживания. Очень часто её стихам свойственна нотка грусти, но, несмотря ни на что, они несут немалый заряд оптимизма, поскольку поэтесса умеет любить и ценить жизнь во всех её проявлениях, равно как любить и ценить людей.
    С удовольствием представляю читателям подборку её стихов.
    Анатолий Юрченко.
    Алла Ковалішина
    Лірика
    ***
    Вродило яблук. Нікому збирати…
    Стоїть самотньо край дороги хата,
    Вже до порогу підступили бур’яни,
    Лиш тільки вітер хазяйнує восени,
    У димарі гуде несамовито,
    Та тихий спомин, смутком оповитий,
    З надією до вікон припада.
    І тужить дощ (когось йому шкода)…
    Бабуся, що в хатині проживала,
    У засвіти давно помандрувала,
    Лишивши добрий спомин по собі,
    Що тулиться до вікон у журбі.
    ***
    Стікають зорі жовтими краплинами
    У ніч серпневу, на пожухлі трави.
    Вплітається моє безсоння римами
    У срібний плескіт хвиль, в нічні заграви,
    В обійми вітру, у далекі спомини,
    В пахучі луки, де лежать покоси.
    Стежиною, з дитинства ще знайомою,
    Крізь час і відстань я іду наосліп.
    ***
    Пташиний плач розгойдує світанок:
    Над світом журавлиний ключ пливе.
    Сміється клаптик  неба наостанок
    З калюжі, що мов дзеркало криве.
    Заплакала я разом з журавлями —
    Немов хто серце вийняв із грудей,
    І полетіла сумом над полями, 
    Себе відчувши птахом між людей.
    ***
    Прийшли з морозу свіжі рими
    І пригорнулись до душі.
    Струмки-слова лились нестримні.
    Мов кучеряві спориші, 
    Рядки спліталися в куплети
    Й гірчили молодим вином.
    Та проспівали півні треті,
    І час поклав своє тавро.
    Слова за ніч мудріші стали,
    Переросла душа думки.
    Морозяні вітри зітхали,
    Гортали часу сторінки.
    ***
    Пестить промінь шибку,
    Розливає світло.
    Будить соло скрипки
    Ранню тишу літа.
    Закодую в римах
    Сонце, трави й квіти:
    Щоб в холодних зимах
    Душу відігріти.
    ***
    Креслить доля лінії,
    Кличуть в даль дороги.
    Вітрові осінньому
    Розповім тривоги.
    Хай розвіє попелом
    Сумніви й печалі.
    Степу, наче допінгу,
    Я вдихну, і далі
    Доленосні лінії
    Буду підкоряти.
    Ніжний вітровію мій,
    Будь мені за брата…
    ***
    Настирно вітер стукає в вікно,
    Чомусь у душу просяться дощі.
    А осінь тче туману полотно.
    Печальна Муза в жовтому плащі
    Дарує рими у натхнення час
    (Рядками причащається душа).
    Пливе у вирій теплих днів баркас,
    І ранки будить крилами пташа.
    ***
    Знов крила пораненого змах
    У безсонну прохолодну ніч.
    Розіп’яти душу на рядках —
    Лиш відлуння болю навсібіч.
    Та запахнуть ладаном вітри,
    Від спокус врятує дощ-монах.
    І тоді з чола печаль зітри,
    Прожени з свойого серця страх.
    Опаде пожовкле листя з віт,
    Загірчить у полі талабан.
    А твоя любов зігріє світ,
    Що кривавить від одвічних ран.
    ***
    У ніч, проплакану дощем,
    Огорнуту осіннім сумом,
    Я поринаю в сивий щем,
    А в скронях біль — гарячим струмом.
    У світі відчаю і драм
    Свої неписані закони.
    Заходжу у забутий храм,
    Де в порожнечу дзвонять дзвони.
    ***
    З високих рим душа бере октаву,
    Уяви витвір оживає в слові.
    І теплий вечір падає у трави,
    Від віхоли думок відчувши втому.
    В’юнка стежина манить в синю тишу,
    Де зорі обпікають серце болем.
    Легенько хвиля місяця колише
    І підступає темрява поволі.
    Запахло полиново враз повітря —
    Так пахне щем, що ніжну душу ріже.
    І смутком огортає тиша літня
    Беззахисної ліри рану свіжу.
    ***
    Гарні дні вересневі
    Огортають теплом.
    А сади яблуневі
    Б’ють об землю чолом.
    Пахнуть солодко в травах 
    Перестиглі плоди.
    Пара лебедів плава
    У обіймах води.
    Осінь пензлем потроху
    Підмальовує світ:
    То на листячко — вохру,
    То червоне — на глід.
    Як заграти на кобзі
    Заманеться вітрам –
    Вже й у вирій невдовзі 
    Відлітати птахам.

    Автор: Анатолий Юрченко



    Похожие новости
  • Поздравляем коллегу c победой!
  • Праздник книги в Кропивницком
  • Медаль лауреата вручена
  • Каплантида-2017
  • Итоги I Международного фестиваля «Редкая птица–2013»
  • Комментарии

    Як можна з Вами зв'язатися? На сайті інформації не знайшов. Напишіть мені на becauseafrica@gmail.com (автор 2х виданих збірок, учень видатних поетів сучасності) Дякую




  • Добавить комментарий

    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Новые статьи
Книги

Поздравляем!

Поэтесса Алла Ковалишина, наша коллега по Конгрессу литераторов Украины, удостоена награды — престижной международной литературной премии имени классика украинской литературы Пантейлемона Кулиша.
Награда — двойная: «Диплом лауреата Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2020 рік Міжнародної літературно-мистецької Академії України» («за значну творчу діяльність»), к которому прилагается медаль с изображением классика.Собственно говоря, это не первая (и, верим, не последняя) престижная литературная награда Аллы Ковалишиной. За её плечами участие и победы во многих международных конкурсах, включая победу в знаковом для Конгресса литераторов конкурсе «Каплантида», посвящённом светлой памяти Юрия Каплана, создателя союза литераторов Украины.
Официальное объявление жюри состоится в начале 2021 года, но сама Ковалишина уже получила и диплом, и медаль.
Алла Ковалишина — тонкий и чуткий лирик, человек, как принято говорить, трудной судьбы, но тем острее воспринимает она красоту мира и его настроения и переживания. Очень часто её стихам свойственна нотка грусти, но, несмотря ни на что, они несут немалый заряд оптимизма, поскольку поэтесса умеет любить и ценить жизнь во всех её проявлениях, равно как любить и ценить людей.
С удовольствием представляю читателям подборку её стихов.
Анатолий Юрченко.
Алла Ковалішина
Лірика
***
Вродило яблук. Нікому збирати…
Стоїть самотньо край дороги хата,
Вже до порогу підступили бур’яни,
Лиш тільки вітер хазяйнує восени,
У димарі гуде несамовито,
Та тихий спомин, смутком оповитий,
З надією до вікон припада.
І тужить дощ (когось йому шкода)…
Бабуся, що в хатині проживала,
У засвіти давно помандрувала,
Лишивши добрий спомин по собі,
Що тулиться до вікон у журбі.
***
Стікають зорі жовтими краплинами
У ніч серпневу, на пожухлі трави.
Вплітається моє безсоння римами
У срібний плескіт хвиль, в нічні заграви,
В обійми вітру, у далекі спомини,
В пахучі луки, де лежать покоси.
Стежиною, з дитинства ще знайомою,
Крізь час і відстань я іду наосліп.
***
Пташиний плач розгойдує світанок:
Над світом журавлиний ключ пливе.
Сміється клаптик  неба наостанок
З калюжі, що мов дзеркало криве.
Заплакала я разом з журавлями —
Немов хто серце вийняв із грудей,
І полетіла сумом над полями, 
Себе відчувши птахом між людей.
***
Прийшли з морозу свіжі рими
І пригорнулись до душі.
Струмки-слова лились нестримні.
Мов кучеряві спориші, 
Рядки спліталися в куплети
Й гірчили молодим вином.
Та проспівали півні треті,
І час поклав своє тавро.
Слова за ніч мудріші стали,
Переросла душа думки.
Морозяні вітри зітхали,
Гортали часу сторінки.
***
Пестить промінь шибку,
Розливає світло.
Будить соло скрипки
Ранню тишу літа.
Закодую в римах
Сонце, трави й квіти:
Щоб в холодних зимах
Душу відігріти.
***
Креслить доля лінії,
Кличуть в даль дороги.
Вітрові осінньому
Розповім тривоги.
Хай розвіє попелом
Сумніви й печалі.
Степу, наче допінгу,
Я вдихну, і далі
Доленосні лінії
Буду підкоряти.
Ніжний вітровію мій,
Будь мені за брата…
***
Настирно вітер стукає в вікно,
Чомусь у душу просяться дощі.
А осінь тче туману полотно.
Печальна Муза в жовтому плащі
Дарує рими у натхнення час
(Рядками причащається душа).
Пливе у вирій теплих днів баркас,
І ранки будить крилами пташа.
***
Знов крила пораненого змах
У безсонну прохолодну ніч.
Розіп’яти душу на рядках —
Лиш відлуння болю навсібіч.
Та запахнуть ладаном вітри,
Від спокус врятує дощ-монах.
І тоді з чола печаль зітри,
Прожени з свойого серця страх.
Опаде пожовкле листя з віт,
Загірчить у полі талабан.
А твоя любов зігріє світ,
Що кривавить від одвічних ран.
***
У ніч, проплакану дощем,
Огорнуту осіннім сумом,
Я поринаю в сивий щем,
А в скронях біль — гарячим струмом.
У світі відчаю і драм
Свої неписані закони.
Заходжу у забутий храм,
Де в порожнечу дзвонять дзвони.
***
З високих рим душа бере октаву,
Уяви витвір оживає в слові.
І теплий вечір падає у трави,
Від віхоли думок відчувши втому.
В’юнка стежина манить в синю тишу,
Де зорі обпікають серце болем.
Легенько хвиля місяця колише
І підступає темрява поволі.
Запахло полиново враз повітря —
Так пахне щем, що ніжну душу ріже.
І смутком огортає тиша літня
Беззахисної ліри рану свіжу.
***
Гарні дні вересневі
Огортають теплом.
А сади яблуневі
Б’ють об землю чолом.
Пахнуть солодко в травах 
Перестиглі плоди.
Пара лебедів плава
У обіймах води.
Осінь пензлем потроху
Підмальовує світ:
То на листячко — вохру,
То червоне — на глід.
Як заграти на кобзі
Заманеться вітрам –
Вже й у вирій невдовзі 
Відлітати птахам.

Автор: Анатолий Юрченко



Похожие новости
  • Поздравляем коллегу c победой!
  • Праздник книги в Кропивницком
  • Медаль лауреата вручена
  • Каплантида-2017
  • Итоги I Международного фестиваля «Редкая птица–2013»
  • Комментарии

    Як можна з Вами зв'язатися? На сайті інформації не знайшов. Напишіть мені на becauseafrica@gmail.com (автор 2х виданих збірок, учень видатних поетів сучасності) Дякую




  • Добавить комментарий

    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив