Литератор
» » Письменники Запорізького краю
» » Письменники Запорізького краю

    Письменники Запорізького краю

    Письменники Запорізького краюСтаття про письменників Запорізького краю: письменники із Запорізької області, Мелітополя, Бердянська. Третя частина статті про письменників міста Запоріжжя й області.

    Запорізькі письменники

     

    Частина 3. Поети й письменники із Запорізької області
    (закінчення)

     

    Дивись також початок і продовження:

    Тут:

    Мелітопольські письменники. Бердянські письменники. Письменники Запорізької області Мелітопольські письменники.

    Першу сторінку в літературному житті Мелітопольщини відкрив Дем’ян Семьонов, робітник ж/д, який в 10-х гг. ХХ в. публікував вірші в газеті «Мелитопольские ведомости» і про якого в статті «О писателях-самоучках» писав Максим Горький. В 1918–1920 гг. в Мелітополі жив и творив Микола Нагнибіда (пізніш – відомий український поет). В 20-ті роки почав свою творчу діяльність Соломон Лазурин (Баєвський), майбутній кіносценарист и письменник, член СП СРСР. В 1931 г. при газеті «Радянський степ» Александр Рогоза організував першій літературний гурток. Тут творчо зростали поет і композитор Леонід Шермейстер, письменники Микола Папій і Микола Семенченко, Ніколай Денисов – майбутній автор роману «Лётчики» і літературний редактор книги Ю. Гагаріна «Дорога в космос». Членами гуртка були В. Боянович, М. Медведовський, М. Цигіпов та ін. В 1932 р. при педінституті організував другий гурток письменник Євген Дирін, який після війни працював в Москві, в військових видавництвах. Його книги «На боевом курсе», «Дело, которому ты служишь», «Большие привязанности» обожнювала молодь 50-60-х. Третій гурток існував при Палаці піонерів. Організував його педагог і мистецтвознавець Аркадій Тильний. В 1944 р. знову запрацював гурток при газеті «Радянський степ», де прийняла участь народна поетеса Буковини Домка Ботушанська. Війна застала поетесу в Мелітополі, і це місто стало її другою батьківщиною. Улюблений жанр її поезій – колядки, вірші – зберігали народнопоетичні традиції. Заняття гуртка відвідував і Віктор Коржиков, майбутній член СП Росії. Роботу літературних гуртків у повоєнні роки вели також В. Уманський, О. Барабоха, О. Хитров.


    В 1955 г. було організовано літературне об’єднання «Таврія», яким до 1971 р. керував письменник і педагог, етнограф і перекладач Павел Ловецький. Його творчість високо цінував Олесь Гончар. Він першим з мелітопольців став членом СП СРСР. В «Таврії» почали свою творчу працю письменниця Ванда Мазуркевич і поети Олексій Горбань, Леонід Усенко. В 1971–1982 рр. об’єднанням керував член НСПУ Іван Олексенко, а в 1985–1991 рр. – художник і поет, член НСПУ Александр Фесюк; про його творчість тепло відзивалися відомі радянські поети Павел Антокольський і Ніколай Ушаков. 70-ті роки – період розквіту «Таврії». Саме тоді починають друкуватися поет і гуморист Татьяна Іглінова; письменник, журналіст і поет-сатирик, член НСПУ Віктор Селезньов; журналіст, прозаїк, випускник Літінституту Михаил Рибка; дуже популярний прозаїк Сергій Авдеєнко, відомий своїми історичними романами [1]; поети Валерій Розов і Володимир Назін (випускник літературного ін-та ім. М. Горького), Володимир Гапоненко, Віктор Каплін, який пізніше виїхав до Росії, дитяча письменниця Ольга Перовська, поет Віктор Орлов, який керував «Таврією» в 1994–2001 рр. З 1977-го р. публікується в місцевій пресі, а згодом в Москві і Криму поет Борис Кочерга (в кінці 90-х він емігрував до Америки). У 60–80-ті роки продовжують творити Віктор Харін, якого називали українським Єсеніним, випускник Літінституту Сергій Жилінський, Ф. Анардович, Є. Головачов, Ю. Доценко, К. Звєрєва, І. Квашнін, В. Кулішова, В. Ломако, С. Туренко, А. Веснін. З 1989-го р. об’єднання «Таврія» стало називатися об’єднанням ім. П. Ловецького. В 90-ті роки до нього влились й почали активну літературну творчість Олег Гончаренко [2] (член СП України с 1993, автор 20 книжок, чий доробок відмітив Дмитро Павличко), Світлана Аніщенко (переможниця літературного конкурсу «Гранослов» у 2000 р., член НСПУ з 2001), Марина Саклакова (переможниця міжнародного конкурсу «Гранослов-2008»), Уляна Голодна, Віктор Єременко [3], Ольга Дунаєва, Світлана Непомняща, Татьяна Савіна [4], Михаил Блатник, Олена Мешкова, Наталя Требушна, Віктор Куперман. «Жіноча»  поезія  Галини Кравчук – приклад плідної реалізації таланту митця двома мовами – українською та російською. В літературне життя Мелітопольщини вступають поети Алла Крилова, Наталя Куценко, Людмила Синешак, Віра Холодова, Лариса Бадуля (Захарова), Олександр Маркін, Сергій Кальченко [5], Андрій Земляков, Алла Савченко, Лариса Нонкєва. Вийшли в світ 7 колективних збірок творів членів літоб’єднання українською та російською мовами; ювілейна збірка об’єднання «Думок та почуттів сплетіння» (2006) [6]; хрестоматія «Літературний світовид Мелітопольщини» (2009).


    Бібліографія

     

    1. Сергей Авдеенко. Смерть сексота (2003), Тисяча й одна смерть. Український рахунок (2006), Память: рассказы о знаменитых мелитопольцах (2008), Последний атаман. Тайна императора. Повести из истории Запорожского края (2009), С крестом на море и на суше (2009), Павло Ловецький: людина і письменник (2010), Голгофа архиепископа Сергия, аудіокнига (2010), Последний бой сталинского сокола (2011) – історичні і документальні повесті і оповідання; Медали (1996), Ромкины журавли (2009) – казки і оповідання для дітей.

    2. Олег Гончаренко. Дорога крізь хату. – З., «Дніпровський металург», 2004; Серцебуття. – З., «Дніпровський металург», 2005; Український порідник.  –  Мелітополь, 2011.

    3. Виктор Ерёменко. – Голос сердца моего. – Мелитополь, 2001; Размышления. – Мелитополь, 2002; Всё остаётся людям. – Мелитополь, 2004; Барви життя. – Мелітополь, 2005; Всему свой срок. – Мелитополь, 2007.

    4. Татьяна Савина. – Мечтою светлою встаёт рассвет. – Мелитополь, 2003; Земли чудесное прозренье. – Мелитополь, 2003; Осенний рай. – Мелитополь, 2005.

    5. Сергей Кальченко. Проба грунта. – Мелитополь, 2005.

    6. Думок та почуттів сплетіння (збірка творів членів літературного об’єднання ім. Павла Ловецького). – Мелітополь, «Видавничий будинок ММД», 2006.


    Бердянські письменники.



    Але починалося літературне життя Запорізького краю саме в Бердянську – в найстарішому місті нашого краю. Започаткували місцеву літературу ще в 90-ті роки XX сторіччя двоюрідні брати Зінківські, Трохим і Костянтин. Трохим друкував свої повісті і переклади, а Костянтин – авторський переклад «Слова о полку Ігоровім», вірші і переклади. В 1920-ті роки в Бердянську працював Володимир Бєляєв – майбутній радянський письменник, добре відомий всьому СРСР романом-трилогією «Старая крепость». Одна із книг трилогії, «Город у моря», – це якраз про Бердянськ. Письменник вже тоді активно друкувався в обласній і центральній пресі. Бердянська земля випестувала російського письменника М. Годенка і українську письменницю Віру Єніну.


    Та зверніть увагу: літературний рух – саме як рух – початку XX сторіччя в Бердянську, як і в Мелітополі, теж починає Дем’ян Семьонов, – тільки це вже 30-ті, а не 10-ті роки, і це письменник, а не поет. В 1932 році при редакції газети «Більшовицька зірка» він організував літоб’єднання для молоді. Семьонов був автором повістей, романів, кіносценарію. В 1934 р. він переїхав до Харкова і загинув у Велику Вітчизняну як герой, кинувшись з гранатою під танк. «...на мою думку, вже час назвати наш «Парус» ім’ям його засновника», – писав його учень, історик, письменник, краєзнавець і журналіст Олексій Огульчанський, член СП СРСР, лауреат обласної літературної премії ім. Василя Лісняка [1]. Саме Огульчанський продовжив працювати з молоддю після від’їзду Семьонова. Згодом він керував гуртком юних туристів-краєзнавців Палацу піонерів, постійно ходив з ними у походи, і все це відобразилося у його книгах: він є автором більше десятка книг пригодницько-шкільної, анімалістичної прози, кіносценарію телефільму «Билиці Азовського моря» (1975). Літоб’єднання проіснувало до 1941 року. Відродив його в 1960-м (саме тоді воно і було названо «Парус») і очолював до 1983 року Михаил Кривошей. Тут учились майстерності такі літератори, як Віктор Ликов, член СП СРСР, автор повістей, роману, кіносценаріїв фільму для дітей «Первый шторм» (1969), художнього фільму «Право на любовь» (1975), документального фільму «Бердянск – город солнечный» (1978) [2]; виїхавший пізніш до Росії Ніколай Архангельський, Яків Багрій та переїхавший до Дніпропетровська Володимир Сіренко; Любов Прокопович [3], Емілія Анікіна, Валентин Ізотов, Анатолій Смольянінов. З самого початку, від відродження «Парусу» до 1985 року в газеті «Південна зоря» щомісячно виходила «Літературна сторінка».


    В літоб’єднанні починала свої перші шаги в літературу і видатна бердянська поетеса кінця 90-х Людмила Десятникова (Мариніч) [4]. Перестройка, розпад СРСР – разом з ними в Бердянську, як і в інших містах України, воцарився хаос, і літературний рух ніби припинився. Але саме Л. Десятникова ініціювала створення асоціації «Кольцо» в Запоріжжі – на той час вона вже публікувалася в міжнароднім журналі «Ренессанс», в Москві, Парижі, Цюрихі і була взірцем для тих, хто розпочинав «Кольцо». Як і в Запоріжжі, в Бердянську теж виник осередок «Русского собрания», очолила його вчитель російської мови, поет Єлена Матвієнко [5]. В роботі «Русского собрания» приймали участь Ірина Аннінська, Володимир Шаповалов, Кристіна Забудько, Георгій Щебланов і т.п, які публікувалися і в альманасі «Провинция». При осередку діє хор «Возрождение», щомісячно проходять літературно-музикальні концерти, 6 червня проводиться міське світо поезії у пам’ятника Пушкіну, де приймають участь багато творчих колективів міста і району.


    2002 року уже вдруге було відроджено «Парус», який зараз очолює Валерій Лісін. До об’єднання ходили Віктор Батура [6], Ірина Русакова, Антоніна Ленкова, Микола Дем’яненко, Інна Мундрієвська, Ольга і Андрій Будугай [7], Раїса Чабан (президент громадської організації «Бердянськ літературний») та ін. Протягом 90-х – початку 2000-х років вийшло дві колективні збірки «Паруса» («О, муза рифмы, дай мне слово...» [8]) і одна – «Русского собрания» – «Три страницы о любви» [9].


    В місті щорічно відбувається міський фестиваль літературної творчості «Бердянские россыпи». При педагогічнім училищі діє літературно-художнє об’єднання «Вітрила» і випускається альманах, в СШ № 16 діє дитячій клуб поезії «Современник», з 2005 року при Бердянському районному відділу культури існує творче об’єднання «Світанок» для літераторів-початківців (керівник – поетеса і автор пісень Ольга Джаббарова, автор поетичної збірки «Зоряні спалахи серця»). У с. Червоне Поле Бердянського району живе і працює вчителем української мови та літератури член НСПУ Тетяна Сугалова-Катрич, автор поетичних збірок «Тобі на щастя» (1998), «Польова стежина» (1999), «Починаюся з Вас» (2006), яка веде дитячий літературний гурток «Світанок».


    Бібліографія


    1. Олексій Огульчанський. «Записки краєзнавця» (1955), «Юні слідопити» (1958), «Вітрів Кут» (1959), «Пленники Леванта» (1960), «Таємниця Сухої балки» (1961), «В нетрях Джубаю» (1964), «Острів Сріблястих чайок» (1962), «Країна інкурів» та «Як ми шукали скарб» (1971), «Бухта солодкого коріння» (1973), «Як сплять дельфіни» (1979), «Знахідка на все життя» (1982), книга-путівник «Северное Приазовье» (1976) (у співавторстві), краєзнавчий нарис «По морю Азовському» (1977) (у співавторстві).

    2. Виктор Лыков. Опасный пеленг. – Днепропетровск, «Промінь», 1965; Первопроходцы. – 1973; Огни у Тихого океана. – Владивосток, 1975; Дела и людя «Первомайского». – Днепропетровск, 1976; Море солёное, роман-трилогия. – Днепропетровск, 1980, 1982, 1990.

    3. Любов Прокопович. Золоте вікно. – З., «Дніпровський металург», 2010.

    4. Людмила Десятникова (Маринич). – Современные мифы. – Киев, «Созвучие», 1997; Путешествие во сне. – Бердянск–Запорожье, РІП «Видавець», 1997; Рождество. – Бердянск–Запорожье, РІП «Видавець», 2000; Избранное. – Ужгород, «Мистецька лінія», 2005; Конец эпохи изгнаний. – Днепропетровск, «Акцент ПП», 2011.

    5. Елена Матвиенко. Зажги свою свечу. – З., «Просвіта», 2005.

    6. Виктор Батура. Детям ранних возрастов. – Бердянск, 2009; ...Чтоб не видеть друг в друге врага. – Бердянск, 2011; Дом и люди (проза о Великой Отечественной). – Бердянск, 2011.

    7. Ольга і Андрій Будугай. Скарби Приазов’я. – Бердянськ, ДЦ газети «Південна зоря», 2001.

    8. О, муза рифмы, дай мне слово (поэтический сборник бердянских авторов). – Бердянск, «Интер-М», 2007.

    9. Три страницы о любви (бердянские поэты «Русского собрания»). – З., «Просвіта», 2008.


    Письменники Запорізької області.



    Треба також відмітити обдарованих літераторів маленьких містечок і сіл Запорізького краю.


    Іван Сухар [1], поет і письменник з Оріхівського району, у 70–80 роки зазнав переслідувань за вільнодумство, був запроторений у психушку, але не зрікся своїх переконань. Починаючи з років перебудови він активно виступає і видається, але чомусь тільки посмертно, у 1999 році, його було прийнято до НСПУ. В Запорізькім районі в с. Смоляному жив член запорізького «Пошуку» й один з авторів «Провинции» Віктор Стригальов [2]; в с. Біленькому Запорізького району живе дуже талановитий і оригінальний поет Сергій Редька [3], історик за фахом; в с.Варварівка – Микола Горпинич  (проза і поезія) і Анатолій Горпинич (сатира та гумор); у м. Вільнянськ – Іван Воробйов, Анатолій Семенов, Сергій Чепурний, у Михайлівці – Людмила Хорошун; у м. Василівка – Олексій Сорока; в cмт. Камишуваха Оріхівського р-ну – член НСПУ, автор книжок «Криниця, що відлунює слова», «Вибране», «Білий дощ» (у співавторстві з Ольгою Шуваєвою) поет Михайло Буряк [4] і поетеса Жанна Ралко, а в м. Оріхів – Володимир Білогуб (сатирик та гуморист, очолював літературну студію «Ластівка»), поети Галина Клиновська, Таїсія Черниш, Олександр Ткаченко (лауреат Всеукраїнського конкурсу на кращу байку), з Оріхівського району і відомий прозаїк О. Носенко; з м. Токмак – Марія Педенко (прийнята до членів СПУ в 1985 р., посмертно), Ганна Вівчар; з Приазовського району – широко знаний український прозаїк Д. Міщенко, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка; з Куйбишевського – драматург В. Сокіл, який зараз мешкає в Австралії; з Якимівського – поет і літературознавець С. Тельнюк; в Приморському районі вирісли літературознавець, історик, академик, автор чотиритомної «Історії Болгарії» М. Державін, вчений-академик Д. Марков, перекладач, кавалер болгарського ордена Кирила і Мефодія О. Кетков, а в с. Нельгівка виріс Юрій Шилов – археолог, кандидат історичних наук, професор, автор книжок «Пути ариев», «Гандхарва – арийский Спаситель», «Пращуры», «Прародина ариев», «Праісторія Русі-України», «Джерела витоків української етнокультури», «Истоки славянской цивилизации»; в Пологівському районі в с. Григорівка – Олексій Чех (збірка гумора та сатири у співавторстві з Олександром Ковтуном «Близнюки сміються», 1993 р.) і Петро Банько, а в с. Чубарівка – Зінаїда Бебешко. В м. Пологи народився і вперше надрукувався у районній пресі відомий український поет, лауреат премії А. Малишка Василь Моруга (поетичні збірки «Грозовіття», «Ключі до тиші», «Портрет землі», «Юності бентежні ешелони», «Чебрецеві острови», «Дорога над лугом», докуменальні твори, казки для дітей, переклади з болгарської та іспанської мов) [5], який загинув у 1989 р. в автокатастрофі, а у 80-х в Пологах жив і творив чудовий російськомовний поет Володимир Тищенко [6]. Іван Доценко був з Гуляйпольського району, майже все життя працював у сільському господарстві і є автором збірки віршів «Вибране», виданої посмертно [7]. В м. Гуляй Поле жили прозаїк М. Тардов, драматург Л. Юхвид (усі знають його кінокомедію «Весілля в Малиновці»), а зараз плідно працюють Любов Геньба [8], директор районного краєзнавчого музею, автор 5 поетичних збірок і більш 30 пісень, і поетеса Олена Муха. А м. Василівка навіть проводить міжнародний поетичний фестиваль при підтримці районної держадміністрації.

        Деякі із згаданих літераторів на Запоріжжі тільки народилися, в пошуках літературної долі вони виїхали до Києва, Харкова, Москви, до міст, де були книжкові видавництва, художні журнали, більш інтенсивне літературне життя. Але багато хто залишився і продовжував дарувати читачам нові чарівні твори.


    Як бачимо, запорізька земля дуже щедра на таланти. Творчість вирує – яскрава, багатогранна, різна і за мовою, і за літературними школами і стилями, і за поглядом на життя. Волелюбна творчість.


    Книги письменників Запорізького краю можна запитувати в краєзнавчім відділі обласної наукової бібліотеки або на абонементі, виділені фамілії належать авторам, чий творчий доробок або спогади про кого є на сайті – слід лише натиснути там, де підсвічено.

     

    Бібліографія


        1. Іван Сухар. Летіли орли з чотирьох вітрів. – 1995; Заплакана доля. – 1997; Ой заграло наше море. – 1998; Вічні сурми. – 1998; Розкуття. – 2000.


        2. Віктор Стригальов. На берегах замріяних лугів... – З., ПП Перченко, 2007.


        3. Сергій Редька. Голос трав. – З., «Хортиця», 2001.


        4. Михайло Буряк. Вибране. – З., «Дніпровський металург», 2004.


        5. Василь Моруга. Вибране. – З., «Дніпровський металург», 2004.


        6. Владимир Тищенко. Боже, помоги волкам!.. – Пологи, 2002.


        7. Іван Доценко. Вибране. – З., «Дніпровський металург», 2004.


      8. Любов Геньба. Грушове. – З., 1992; Іменем твоїм. – З., 1995; Паралель. – З., «Дикое Поле», 1998.
        Письменники Запорізького краю

    © С. И. Скорик. 2012 г.

    Статья, защищена авторским правом. Распространение в Интернете запрещается.

    Автор: Светлана Скорик



    Похожие новости
  • Шлях у Всесвіт
  • «Поезія – Мелодія Палітри»
  • Всеукраинское национальное общество «Русское собрание»


  • Добавить комментарий

    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Новые статьи
Книги

Письменники Запорізького краю

Письменники Запорізького краюСтаття про письменників Запорізького краю: письменники із Запорізької області, Мелітополя, Бердянська. Третя частина статті про письменників міста Запоріжжя й області.

Запорізькі письменники

 

Частина 3. Поети й письменники із Запорізької області
(закінчення)

 

Дивись також початок і продовження:
Частина 1. Письменники міста Запоріжжя: історія

Тут:

Мелітопольські письменники. Бердянські письменники. Письменники Запорізької області Мелітопольські письменники.

Першу сторінку в літературному житті Мелітопольщини відкрив Дем’ян Семьонов, робітник ж/д, який в 10-х гг. ХХ в. публікував вірші в газеті «Мелитопольские ведомости» і про якого в статті «О писателях-самоучках» писав Максим Горький. В 1918–1920 гг. в Мелітополі жив и творив Микола Нагнибіда (пізніш – відомий український поет). В 20-ті роки почав свою творчу діяльність Соломон Лазурин (Баєвський), майбутній кіносценарист и письменник, член СП СРСР. В 1931 г. при газеті «Радянський степ» Александр Рогоза організував першій літературний гурток. Тут творчо зростали поет і композитор Леонід Шермейстер, письменники Микола Папій і Микола Семенченко, Ніколай Денисов – майбутній автор роману «Лётчики» і літературний редактор книги Ю. Гагаріна «Дорога в космос». Членами гуртка були В. Боянович, М. Медведовський, М. Цигіпов та ін. В 1932 р. при педінституті організував другий гурток письменник Євген Дирін, який після війни працював в Москві, в військових видавництвах. Його книги «На боевом курсе», «Дело, которому ты служишь», «Большие привязанности» обожнювала молодь 50-60-х. Третій гурток існував при Палаці піонерів. Організував його педагог і мистецтвознавець Аркадій Тильний. В 1944 р. знову запрацював гурток при газеті «Радянський степ», де прийняла участь народна поетеса Буковини Домка Ботушанська. Війна застала поетесу в Мелітополі, і це місто стало її другою батьківщиною. Улюблений жанр її поезій – колядки, вірші – зберігали народнопоетичні традиції. Заняття гуртка відвідував і Віктор Коржиков, майбутній член СП Росії. Роботу літературних гуртків у повоєнні роки вели також В. Уманський, О. Барабоха, О. Хитров.


В 1955 г. було організовано літературне об’єднання «Таврія», яким до 1971 р. керував письменник і педагог, етнограф і перекладач Павел Ловецький. Його творчість високо цінував Олесь Гончар. Він першим з мелітопольців став членом СП СРСР. В «Таврії» почали свою творчу працю письменниця Ванда Мазуркевич і поети Олексій Горбань, Леонід Усенко. В 1971–1982 рр. об’єднанням керував член НСПУ Іван Олексенко, а в 1985–1991 рр. – художник і поет, член НСПУ Александр Фесюк; про його творчість тепло відзивалися відомі радянські поети Павел Антокольський і Ніколай Ушаков. 70-ті роки – період розквіту «Таврії». Саме тоді починають друкуватися поет і гуморист Татьяна Іглінова; письменник, журналіст і поет-сатирик, член НСПУ Віктор Селезньов; журналіст, прозаїк, випускник Літінституту Михаил Рибка; дуже популярний прозаїк Сергій Авдеєнко, відомий своїми історичними романами [1]; поети Валерій Розов і Володимир Назін (випускник літературного ін-та ім. М. Горького), Володимир Гапоненко, Віктор Каплін, який пізніше виїхав до Росії, дитяча письменниця Ольга Перовська, поет Віктор Орлов, який керував «Таврією» в 1994–2001 рр. З 1977-го р. публікується в місцевій пресі, а згодом в Москві і Криму поет Борис Кочерга (в кінці 90-х він емігрував до Америки). У 60–80-ті роки продовжують творити Віктор Харін, якого називали українським Єсеніним, випускник Літінституту Сергій Жилінський, Ф. Анардович, Є. Головачов, Ю. Доценко, К. Звєрєва, І. Квашнін, В. Кулішова, В. Ломако, С. Туренко, А. Веснін. З 1989-го р. об’єднання «Таврія» стало називатися об’єднанням ім. П. Ловецького. В 90-ті роки до нього влились й почали активну літературну творчість Олег Гончаренко [2] (член СП України с 1993, автор 20 книжок, чий доробок відмітив Дмитро Павличко), Світлана Аніщенко (переможниця літературного конкурсу «Гранослов» у 2000 р., член НСПУ з 2001), Марина Саклакова (переможниця міжнародного конкурсу «Гранослов-2008»), Уляна Голодна, Віктор Єременко [3], Ольга Дунаєва, Світлана Непомняща, Татьяна Савіна [4], Михаил Блатник, Олена Мешкова, Наталя Требушна, Віктор Куперман. «Жіноча»  поезія  Галини Кравчук – приклад плідної реалізації таланту митця двома мовами – українською та російською. В літературне життя Мелітопольщини вступають поети Алла Крилова, Наталя Куценко, Людмила Синешак, Віра Холодова, Лариса Бадуля (Захарова), Олександр Маркін, Сергій Кальченко [5], Андрій Земляков, Алла Савченко, Лариса Нонкєва. Вийшли в світ 7 колективних збірок творів членів літоб’єднання українською та російською мовами; ювілейна збірка об’єднання «Думок та почуттів сплетіння» (2006) [6]; хрестоматія «Літературний світовид Мелітопольщини» (2009).


Бібліографія

 

1. Сергей Авдеенко. Смерть сексота (2003), Тисяча й одна смерть. Український рахунок (2006), Память: рассказы о знаменитых мелитопольцах (2008), Последний атаман. Тайна императора. Повести из истории Запорожского края (2009), С крестом на море и на суше (2009), Павло Ловецький: людина і письменник (2010), Голгофа архиепископа Сергия, аудіокнига (2010), Последний бой сталинского сокола (2011) – історичні і документальні повесті і оповідання; Медали (1996), Ромкины журавли (2009) – казки і оповідання для дітей.

2. Олег Гончаренко. Дорога крізь хату. – З., «Дніпровський металург», 2004; Серцебуття. – З., «Дніпровський металург», 2005; Український порідник.  –  Мелітополь, 2011.

3. Виктор Ерёменко. – Голос сердца моего. – Мелитополь, 2001; Размышления. – Мелитополь, 2002; Всё остаётся людям. – Мелитополь, 2004; Барви життя. – Мелітополь, 2005; Всему свой срок. – Мелитополь, 2007.

4. Татьяна Савина. – Мечтою светлою встаёт рассвет. – Мелитополь, 2003; Земли чудесное прозренье. – Мелитополь, 2003; Осенний рай. – Мелитополь, 2005.

5. Сергей Кальченко. Проба грунта. – Мелитополь, 2005.

6. Думок та почуттів сплетіння (збірка творів членів літературного об’єднання ім. Павла Ловецького). – Мелітополь, «Видавничий будинок ММД», 2006.


Бердянські письменники.



Але починалося літературне життя Запорізького краю саме в Бердянську – в найстарішому місті нашого краю. Започаткували місцеву літературу ще в 90-ті роки XX сторіччя двоюрідні брати Зінківські, Трохим і Костянтин. Трохим друкував свої повісті і переклади, а Костянтин – авторський переклад «Слова о полку Ігоровім», вірші і переклади. В 1920-ті роки в Бердянську працював Володимир Бєляєв – майбутній радянський письменник, добре відомий всьому СРСР романом-трилогією «Старая крепость». Одна із книг трилогії, «Город у моря», – це якраз про Бердянськ. Письменник вже тоді активно друкувався в обласній і центральній пресі. Бердянська земля випестувала російського письменника М. Годенка і українську письменницю Віру Єніну.


Та зверніть увагу: літературний рух – саме як рух – початку XX сторіччя в Бердянську, як і в Мелітополі, теж починає Дем’ян Семьонов, – тільки це вже 30-ті, а не 10-ті роки, і це письменник, а не поет. В 1932 році при редакції газети «Більшовицька зірка» він організував літоб’єднання для молоді. Семьонов був автором повістей, романів, кіносценарію. В 1934 р. він переїхав до Харкова і загинув у Велику Вітчизняну як герой, кинувшись з гранатою під танк. «...на мою думку, вже час назвати наш «Парус» ім’ям його засновника», – писав його учень, історик, письменник, краєзнавець і журналіст Олексій Огульчанський, член СП СРСР, лауреат обласної літературної премії ім. Василя Лісняка [1]. Саме Огульчанський продовжив працювати з молоддю після від’їзду Семьонова. Згодом він керував гуртком юних туристів-краєзнавців Палацу піонерів, постійно ходив з ними у походи, і все це відобразилося у його книгах: він є автором більше десятка книг пригодницько-шкільної, анімалістичної прози, кіносценарію телефільму «Билиці Азовського моря» (1975). Літоб’єднання проіснувало до 1941 року. Відродив його в 1960-м (саме тоді воно і було названо «Парус») і очолював до 1983 року Михаил Кривошей. Тут учились майстерності такі літератори, як Віктор Ликов, член СП СРСР, автор повістей, роману, кіносценаріїв фільму для дітей «Первый шторм» (1969), художнього фільму «Право на любовь» (1975), документального фільму «Бердянск – город солнечный» (1978) [2]; виїхавший пізніш до Росії Ніколай Архангельський, Яків Багрій та переїхавший до Дніпропетровська Володимир Сіренко; Любов Прокопович [3], Емілія Анікіна, Валентин Ізотов, Анатолій Смольянінов. З самого початку, від відродження «Парусу» до 1985 року в газеті «Південна зоря» щомісячно виходила «Літературна сторінка».


В літоб’єднанні починала свої перші шаги в літературу і видатна бердянська поетеса кінця 90-х Людмила Десятникова (Мариніч) [4]. Перестройка, розпад СРСР – разом з ними в Бердянську, як і в інших містах України, воцарився хаос, і літературний рух ніби припинився. Але саме Л. Десятникова ініціювала створення асоціації «Кольцо» в Запоріжжі – на той час вона вже публікувалася в міжнароднім журналі «Ренессанс», в Москві, Парижі, Цюрихі і була взірцем для тих, хто розпочинав «Кольцо». Як і в Запоріжжі, в Бердянську теж виник осередок «Русского собрания», очолила його вчитель російської мови, поет Єлена Матвієнко [5]. В роботі «Русского собрания» приймали участь Ірина Аннінська, Володимир Шаповалов, Кристіна Забудько, Георгій Щебланов і т.п, які публікувалися і в альманасі «Провинция». При осередку діє хор «Возрождение», щомісячно проходять літературно-музикальні концерти, 6 червня проводиться міське світо поезії у пам’ятника Пушкіну, де приймають участь багато творчих колективів міста і району.


2002 року уже вдруге було відроджено «Парус», який зараз очолює Валерій Лісін. До об’єднання ходили Віктор Батура [6], Ірина Русакова, Антоніна Ленкова, Микола Дем’яненко, Інна Мундрієвська, Ольга і Андрій Будугай [7], Раїса Чабан (президент громадської організації «Бердянськ літературний») та ін. Протягом 90-х – початку 2000-х років вийшло дві колективні збірки «Паруса» («О, муза рифмы, дай мне слово...» [8]) і одна – «Русского собрания» – «Три страницы о любви» [9].


В місті щорічно відбувається міський фестиваль літературної творчості «Бердянские россыпи». При педагогічнім училищі діє літературно-художнє об’єднання «Вітрила» і випускається альманах, в СШ № 16 діє дитячій клуб поезії «Современник», з 2005 року при Бердянському районному відділу культури існує творче об’єднання «Світанок» для літераторів-початківців (керівник – поетеса і автор пісень Ольга Джаббарова, автор поетичної збірки «Зоряні спалахи серця»). У с. Червоне Поле Бердянського району живе і працює вчителем української мови та літератури член НСПУ Тетяна Сугалова-Катрич, автор поетичних збірок «Тобі на щастя» (1998), «Польова стежина» (1999), «Починаюся з Вас» (2006), яка веде дитячий літературний гурток «Світанок».


Бібліографія


1. Олексій Огульчанський. «Записки краєзнавця» (1955), «Юні слідопити» (1958), «Вітрів Кут» (1959), «Пленники Леванта» (1960), «Таємниця Сухої балки» (1961), «В нетрях Джубаю» (1964), «Острів Сріблястих чайок» (1962), «Країна інкурів» та «Як ми шукали скарб» (1971), «Бухта солодкого коріння» (1973), «Як сплять дельфіни» (1979), «Знахідка на все життя» (1982), книга-путівник «Северное Приазовье» (1976) (у співавторстві), краєзнавчий нарис «По морю Азовському» (1977) (у співавторстві).

2. Виктор Лыков. Опасный пеленг. – Днепропетровск, «Промінь», 1965; Первопроходцы. – 1973; Огни у Тихого океана. – Владивосток, 1975; Дела и людя «Первомайского». – Днепропетровск, 1976; Море солёное, роман-трилогия. – Днепропетровск, 1980, 1982, 1990.

3. Любов Прокопович. Золоте вікно. – З., «Дніпровський металург», 2010.

4. Людмила Десятникова (Маринич). – Современные мифы. – Киев, «Созвучие», 1997; Путешествие во сне. – Бердянск–Запорожье, РІП «Видавець», 1997; Рождество. – Бердянск–Запорожье, РІП «Видавець», 2000; Избранное. – Ужгород, «Мистецька лінія», 2005; Конец эпохи изгнаний. – Днепропетровск, «Акцент ПП», 2011.

5. Елена Матвиенко. Зажги свою свечу. – З., «Просвіта», 2005.

6. Виктор Батура. Детям ранних возрастов. – Бердянск, 2009; ...Чтоб не видеть друг в друге врага. – Бердянск, 2011; Дом и люди (проза о Великой Отечественной). – Бердянск, 2011.

7. Ольга і Андрій Будугай. Скарби Приазов’я. – Бердянськ, ДЦ газети «Південна зоря», 2001.

8. О, муза рифмы, дай мне слово (поэтический сборник бердянских авторов). – Бердянск, «Интер-М», 2007.

9. Три страницы о любви (бердянские поэты «Русского собрания»). – З., «Просвіта», 2008.


Письменники Запорізької області.



Треба також відмітити обдарованих літераторів маленьких містечок і сіл Запорізького краю.


Іван Сухар [1], поет і письменник з Оріхівського району, у 70–80 роки зазнав переслідувань за вільнодумство, був запроторений у психушку, але не зрікся своїх переконань. Починаючи з років перебудови він активно виступає і видається, але чомусь тільки посмертно, у 1999 році, його було прийнято до НСПУ. В Запорізькім районі в с. Смоляному жив член запорізького «Пошуку» й один з авторів «Провинции» Віктор Стригальов [2]; в с. Біленькому Запорізького району живе дуже талановитий і оригінальний поет Сергій Редька [3], історик за фахом; в с.Варварівка – Микола Горпинич  (проза і поезія) і Анатолій Горпинич (сатира та гумор); у м. Вільнянськ – Іван Воробйов, Анатолій Семенов, Сергій Чепурний, у Михайлівці – Людмила Хорошун; у м. Василівка – Олексій Сорока; в cмт. Камишуваха Оріхівського р-ну – член НСПУ, автор книжок «Криниця, що відлунює слова», «Вибране», «Білий дощ» (у співавторстві з Ольгою Шуваєвою) поет Михайло Буряк [4] і поетеса Жанна Ралко, а в м. Оріхів – Володимир Білогуб (сатирик та гуморист, очолював літературну студію «Ластівка»), поети Галина Клиновська, Таїсія Черниш, Олександр Ткаченко (лауреат Всеукраїнського конкурсу на кращу байку), з Оріхівського району і відомий прозаїк О. Носенко; з м. Токмак – Марія Педенко (прийнята до членів СПУ в 1985 р., посмертно), Ганна Вівчар; з Приазовського району – широко знаний український прозаїк Д. Міщенко, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка; з Куйбишевського – драматург В. Сокіл, який зараз мешкає в Австралії; з Якимівського – поет і літературознавець С. Тельнюк; в Приморському районі вирісли літературознавець, історик, академик, автор чотиритомної «Історії Болгарії» М. Державін, вчений-академик Д. Марков, перекладач, кавалер болгарського ордена Кирила і Мефодія О. Кетков, а в с. Нельгівка виріс Юрій Шилов – археолог, кандидат історичних наук, професор, автор книжок «Пути ариев», «Гандхарва – арийский Спаситель», «Пращуры», «Прародина ариев», «Праісторія Русі-України», «Джерела витоків української етнокультури», «Истоки славянской цивилизации»; в Пологівському районі в с. Григорівка – Олексій Чех (збірка гумора та сатири у співавторстві з Олександром Ковтуном «Близнюки сміються», 1993 р.) і Петро Банько, а в с. Чубарівка – Зінаїда Бебешко. В м. Пологи народився і вперше надрукувався у районній пресі відомий український поет, лауреат премії А. Малишка Василь Моруга (поетичні збірки «Грозовіття», «Ключі до тиші», «Портрет землі», «Юності бентежні ешелони», «Чебрецеві острови», «Дорога над лугом», докуменальні твори, казки для дітей, переклади з болгарської та іспанської мов) [5], який загинув у 1989 р. в автокатастрофі, а у 80-х в Пологах жив і творив чудовий російськомовний поет Володимир Тищенко [6]. Іван Доценко був з Гуляйпольського району, майже все життя працював у сільському господарстві і є автором збірки віршів «Вибране», виданої посмертно [7]. В м. Гуляй Поле жили прозаїк М. Тардов, драматург Л. Юхвид (усі знають його кінокомедію «Весілля в Малиновці»), а зараз плідно працюють Любов Геньба [8], директор районного краєзнавчого музею, автор 5 поетичних збірок і більш 30 пісень, і поетеса Олена Муха. А м. Василівка навіть проводить міжнародний поетичний фестиваль при підтримці районної держадміністрації.

      Деякі із згаданих літераторів на Запоріжжі тільки народилися, в пошуках літературної долі вони виїхали до Києва, Харкова, Москви, до міст, де були книжкові видавництва, художні журнали, більш інтенсивне літературне життя. Але багато хто залишився і продовжував дарувати читачам нові чарівні твори.


Як бачимо, запорізька земля дуже щедра на таланти. Творчість вирує – яскрава, багатогранна, різна і за мовою, і за літературними школами і стилями, і за поглядом на життя. Волелюбна творчість.


Книги письменників Запорізького краю можна запитувати в краєзнавчім відділі обласної наукової бібліотеки або на абонементі, виділені фамілії належать авторам, чий творчий доробок або спогади про кого є на сайті – слід лише натиснути там, де підсвічено.

 

Бібліографія


      1. Іван Сухар. Летіли орли з чотирьох вітрів. – 1995; Заплакана доля. – 1997; Ой заграло наше море. – 1998; Вічні сурми. – 1998; Розкуття. – 2000.


      2. Віктор Стригальов. На берегах замріяних лугів... – З., ПП Перченко, 2007.


      3. Сергій Редька. Голос трав. – З., «Хортиця», 2001.


      4. Михайло Буряк. Вибране. – З., «Дніпровський металург», 2004.


      5. Василь Моруга. Вибране. – З., «Дніпровський металург», 2004.


      6. Владимир Тищенко. Боже, помоги волкам!.. – Пологи, 2002.


      7. Іван Доценко. Вибране. – З., «Дніпровський металург», 2004.


    8. Любов Геньба. Грушове. – З., 1992; Іменем твоїм. – З., 1995; Паралель. – З., «Дикое Поле», 1998.
      Письменники Запорізького краю

© С. И. Скорик. 2012 г.

Статья, защищена авторским правом. Распространение в Интернете запрещается.

Автор: Светлана Скорик



Похожие новости
  • Шлях у Всесвіт
  • «Поезія – Мелодія Палітри»
  • Всеукраинское национальное общество «Русское собрание»


  • Добавить комментарий

    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив