Кировоградская областная организация и коллеги по Конгрессу литераторов Украины сердечно поздравляют поэтессу Аллу Ковалишину (КОО ВТС КЛУ) с наградой Міжнародної літературно-мистецької Академії України — Міжнародною премією української пісні імені Василя Симоненка за песню «Є у світі Україна».По традиции Міжнародної літературно-мистецької Академії України, официальное объявление жюри состоится в начале 2023 года, но сама Ковалишина уже получила диплом. А это говорит о многом: несмотря на войну, на вероломное вторжение вчерашней «братской страны», на жестокости и зверства, которые чинят оккупанты, Украина живёт, творит, поёт и верит в свою Победу.
Міжнародна премія української пісні імені Василя Симоненка — не первая и, верим, не последняя престижная литературная награда талантливой украинской поэтессы. Алла Ковалишина — тонкий и чуткий лирик, остро воспринимающий красоту мира и его настроения и переживания. Часто её стихам свойственна нотка грусти, но, несмотря ни на что, они несут немалый заряд оптимизма, поскольку поэтесса умеет любить и ценить жизнь во всех её проявлениях, равно как любить и ценить людей.
За её плечами участие и победы во многих международных конкурсах, включая победу в знаковом для Конгресса литераторов конкурсе «Каплантида», посвящённом светлой памяти Юрия Каплана, создателя союза литераторов Украины.Сегодня в сердце и творчестве поэтессы горестным эхом отдаётся боль войны. Но живёт в её строках и вера в то, что родная Украина отвоюет своё право на мир и на своё собственное будущее.Представляю читателям два стихотворения Аллы Ковалишиной.Алла КовалішинаДва вірші про сьогоденне***Зажурилось небо. Дощові краплиниГучно тарабанять у тривожну ніч.А чиясь матуся молиться за сина,І душа згоряє в мерехтінні свіч.Обіймає серцем кожного солдата,Кожного благає: «Повернись живим! —Щоб раділа кожна українська матиРанкам стоголосим, ранкам золотим:Золотим від щастя і від сонця світла,Золотим від листя в тихому саду.Звернена до Бога мамина молитваУ тяжку годину відведе біду.Повертайтесь, рідні! Обіймаю серцем,Кожному дарую часточку тепла».…В світі є любові золоте джерельце,Перед ним безсилі легіони зла.***Нині осінь холодна й сумна,Самотинно блука по стерні.Чи наснилося слово «війна»І у небі жахливі вогні?Пригорнулась до болю землі —Потом й кров'ю пропах чорнозем…Пролетіли вгорі журавліПід смертельним ракетним дощем.Запеклися багряно вуста,Чорним попелом вкрилась коса.У руїнах прекрасні міста,І на травах кривава роса.Притулила до серця дитя:«Сиротино моя, сирота...»Під надривне сирени виттяПро щасливі згадала літа.
Автор: Анатолий Юрченко
Опубликовано: Анатолий Юрченко от 15 октябрь, раздел: Литературные новости, просмотров 1 801